«Світова література»

сел. Васильківка

Фалько Людмила Валеріївна, учитель світової літератури

«Використання сучасних методів навчання на уроках світової літератури з метою формування ключових компетентностей учнів», репродуктивний

Ключові слова: сучасні методи навчання, ключові компетентності учнів, розвиток творчих здібностей учнів, інтерактивні технології, Інтернет -, медіа освітні технології.

Анотація досвіду: На уроках світової літератури використовую сучасні методи навчання з метою формування компетентної, інноваційної особистості. Розвиваю творчі здібності учнів, що сприяє персоналізації навчально-виховного процесу викладання літератури в умовах креативної освіти. Забезпечую формування основних компетентностей учнів, особистісно орієнтоване навчання. Використовую на уроках і в позакласній роботі Інтернет – та медіаосвтні технології, завдання аналітичного, евристичного, творчого характеру: систему завдань з використанням різних видів мистецтва.

Навчальний заклад: Васильківська середня загальноосвітня школа №2

Адреса: вул. Комсомольська,35, сел. Васильківка, Україна 52600

                          Телефон: +380563992841

                         E-mail: dvschool@list.ru

        Мета вивчення літератури - сформувати читача, для якого спілкування з книгою стало б потребою, засобом долучення до прекрасного, досягнення гармонії з навколишнім світом. Також потрібно, щоб учень постійно перебував у полі її впливу, піддався її магнетизму, мав завжди можливість пірнути у світ ідей та образів улюблених письменників. Книга має бути постійним і невід'ємним атрибутом того середовища, в якому він живе.

        Проблеми виховання кваліфікованого читача, є, безперечно, однією з найважливіших у сучасній школі. Саме тому переді мною постали нагальні проблеми: "Як залучити учнів до книги?", "Як виховати кваліфікованого читача?, "Які використовувати сучасні методи навчання, що сприятимуть розвитку творчих здібностей та ключових компетентностей учнів ?".

        Необхідно враховувати умови культурного розвитку суспільства, захоплення засобами електронної інформації – Інтернетом, комп'ютерами, відео та телебаченням.

        Необхідно також враховувати психолого-вікові особливості різних читацьких груп школярів, адже для учнів 5-6 класів характерні природна активність, бажання бути схожими на своїх улюблених літературних героїв, позитивне ставлення до класних та позакласних заходів. Це зумовлює добір відповідних методів і прийомів навчальної діяльності, зокрема, перевірка надається методам творчого читання, дослідницькому та евристичному, прийомам коментованого читання, зіставлення творів різних видів мистецтва, бесіді, творчим завданням. У 5-6 класах пріоритетними є такі форми навчальної діяльності, що сприяють формуванню творчого особистісного ставлення учнів до книги, наприклад, уроки-концерти, уроки-читацькі конференції, уроки-ігри.

        У підлітків 7-8 класів читацька активність помітно знижується, вони набагато менше цікавляться книгою, віддаючи перевагу живому спілкуванню з ровесниками та захопленню телебаченням, відео, комп'ютерними іграми. Учні 12-13 – річного віку починають задумуватися над загальнолюдськими питаннями про вічні цінності, призначення людини, почуттів власного життєвого шляху. Це зумовлює доцільність використання репродуктивно-творчого та дослідницького методів, спрямованих на активізацію навчально-виховного процесу, стимулювання інтересу підлітків до книги як скарбниці багатовікового людського досвіду. Доцільними будуть прийоми: постановка проблемного запитання, порівняння художнього твору з його екранізацією чи театральною постановкою.

        Для старшокласників характерний підвищений інтерес до навколишнього світу, зацікавленість вічними моральними філософськими питаннями людського буття та соціальними проблемами. Цим зумовлено доцільність використання таких методів, як дослідницький та евристичний і прийомів, постановки проблемного питання самостійного аналізу твору, евристичної бесіди, диспуту, семінару, компаративного аналізу.

        Ознайомившись з методичною літературою, досвідом роботи інших вчителів, з думкою науковців, я переконалася в тому, що формування ключових компетентностей, розвиток творчих здібностей має дуже важливе значення для розвитку дитини, становлення в неї сукупності якостей особистості.

Щоб досягти позитивних результатів під час роботи над проблемою, використовую сучасні методи навчання.

        Використання сучасних методів викладання світової літератури в школі роблять викладання літератури більш ефективним, спрямованим на розвиток ключових компетентностей, творчих здібностей учнів.

        Триває науковий пошук учених-методистів, дидактів, психологів, педагогів, щодо розв'язання проблеми методів навчання та їх класифікації.

        Вчений-методист Мірошниченко Л.Ф. створила систему класифікації методів навчання на уроках зарубіжної літератури, згідно якої  науковець виділяє чотири: творчого читання, евристичної бесіди, дослідницький, репродуктивний.

        Вчені-методисти М.І.Кудряшов, І.Я.Лернер, М.М.Скаткін неодноразово торкались проблеми використання творчих методів, можливостей та меж кожного з них, прийомів роботи. Процес збагачення учнів літературними знаннями, вміннями здійснюється шляхом творчого застосування системи методів і прийомів.

        Однак теоретичні знання цієї проблеми лише тоді будуть ефективними, якщо будуть творчо застосовуватись у практичній діяльності вчителя.

        У методичній науці існують декілька принципів класифікації методів вивчення літератури:

1. за джерелом знань: словесні (слово вчителя); практичні (робота з книгою); наочні (всі види наочності);
2. за формою набуття знань (лекція, бесіда, самостійна робота);
3. за характером діяльності вчителя й учнів під час навчального процесу (творче читання, евристичний, дослідницький, репродуктивний.

        Перший етап у логіці пізнання літератури як навчального предмета – культура читання художнього твору.

        Шкільна психологія вважає читання одним із видів рецептивної мовної діяльності, яка містить спонукально-мотиваційну, аналітичну та виконавчу частини. Щоб читання відбулося – учень має відчувати потребу в ньому, а вчитель – забезпечити ефективні механізми читання. Отже, на першому етапі домінує метод творчого читання, дія якого сприяє розширенню життєвого досвіду учнів, розвитку їхніх естетичних і моральних почуттів. Головне завдання цього методу-активізація художнього сприйняття, художніх переживань.

        Безперечно, читання художнього тексту проводиться на кожному етапі вивчення художнього твору, майже на кожному уроці читаються окремі твори або уривки з них. Формулюючи мету читання, я акцентую увагу саме на художньо-естетичних завданнях, поглибленому сприйнятті твору мистецтва.

        Моя практика свідчить, що учні 5-7 класів мають недостатній рівень техніки читання і тому необхідно застосовувати такі прийоми методу творчого читання, які могли б впливати на розв'язання цієї проблеми.

        Одним із таких прийомів є прийом коментованого читання, який я використовую для того, щоб учні не просто "озвучували" художній текст, а розуміли прочитане, запам'ятовували.

        Застосування цього прийому сприяє розвитку в учнів уміння, навички, корисні у роботі з будь-якою книгою: уважного читання, користування словниками, довідниками. Отже, коментоване читання передбачає застосування різних прийомів виразного читання, бесіди, повідомлення учнів, зіставлення. Читання з коментарем допомагає учням у самостійній роботі з художнім текстом, сприяє їх розумінню змісту прочитаного, аналітичній роботі.

        При вивченні класичних творів доцільно використовувати такі види коментарів:

1. історико-культурний: розкриття маловідомих, незрозумілих учням фактів з історії та культури іншої країни, відображених у прочитаному художньому творі, але невідомих або незрозумілих учням.

   Наприклад, при вивченні історико-культурних епох у 8 і 9 класах без історико-культурного коментаря взагалі не обійтись! Це можуть бути відомості про історію написання "Кримських сонетів" Адамом Міцкевичем, "В'язня" О.Пушкіним та "Пісні про віщого Олега".

        Або ж репродукції творів мистецтва (наприклад, античності) інсценізація.

2. побутовий: пояснення національно-специфічних побутових реалій, ознак національного побуту, звичаїв які не мають аналогів у житті українського народу.

        Так при вивченні балади Р.Л.Стівенсона "Вересовий трунок" звертаю увагу учнів на красу природи Шотландії, її національні символи, особливості побуту, текстів, їх походження. При вивченні роману В. Скотта "Айвенго" знайомлю з історичним минулим Англії, обрядами і звичаями, особливостями інтер'єру і побуту.

3. географічний: пояснення природних умов (клімат, рослинний і тваринний світ), зображених у творі, або таких, що вплинули на його написання.

        Наприклад, при вивченні творчості Джека Лондона у 8 класі звертаю увагу учнів на непересічність особистості автора, його непросту і захоплюючу долю. Також на те, як враження автора від власних подорожей знайшли відображення  у творах, зокрема у "Білому іклі".

4. лінгвістичний: коментування незрозумілих слів, їхніх значень та використання  у художньому тексті для розуміння змісту прочитаного.

        Тому при роботі з текстом обов'язково проводжу словникову роботу (М.Сервантес "Дон Кіхот", Дж. Свіфт "Мандри Гуллівера" і т.д.).

        Мета словникової роботи – визначення лексичного значення незрозумілих для учнів слів або словосполучень для усвідомлення змісту твору в цілому.

        Під час словникової роботи відбувається поповнення словникового запасу учнів, розвивається їхній смак.

        Наприклад, словник до твору Ф. Рабле "Гаргантюа і Пантагрюель", де учні з'ясовують значення слів алхімік, галера, дукат, екю, євангеліст, єретик, індульгенція, оракул, панацея, протестант, філософський камінь.

        При використанні творчого методу продумую низку прийомів його реалізації. Так, використовуючи прийом читання художнього тексту ланцюжком, використовую допоміжні прийоми: читання під музику (коли є описи природи, пір року, ліричні відступи); за особами (цікаві діалоги в тексті); повторне читання (якщо необхідно звернути увагу на невеличкий за обсягом і особливий за змістом уривок або вислів або пояснити його).

        Намагаюсь на кожному уроці використовувати прийом виразного читання, адже це необхідно для навчання чіткого читання та мовлення учнів.

На ІІ етап,коли твір прочитаний, логічно  використати метод евристичної бесіди,

 основне завдання якого – отримання учнями радості, задоволення від виникнення

 вдалої думки або маленького відкриття.

        Домінуючими прийомами цього методу є евристична бесіда та навчальний диспут у взаємодії (евристична бесіда розпочинає диспут, допомагає його провести).

        Фахівці рекомендують цей прийом реалізувати в три етапи: підготовчий, проведення, висновки. Підготовчий етап - перегляд художнього тексту, підбір літератури, інших видів мистецтва. Евристична бесіда може складатися з трьох частин: 1)випереджальні запитання, спрямовані на виявлення ступеня загального сприйняття тексту (Що зображено? Про що йдеться?); 2) запитання, що стосуються поетики (Як зображено?); 3) загальні запитання, які дають змогу підвести учнів до розуміння ідейно-художнього змісту твору.

        При формулюванні запитань дотримуюсь принципів: вони повинні бути чіткими і зрозумілими за змістом, невеликими за обсягом, основними та додатковими, різнорівневими, "від простого до складного".

        Ефективним також є прийом зіставлення, коли доцільно зіставляти:

1. епохи, літературні напрями (Античність, Відродження);
2. біографії та творчий шлях письменників (В.Гете і Ф. Шіллера);
3. матеріал про створення сюжетів, творів (наприклад, твори про Фауста);
4. твори за ідейно-тематичною спрямованістю;
5. оригінал твору світової класики та його художній переклад (твори О. Пушкіна, М.Лермонтова,);
6. образні асоціації, які виникають у свідомості учнів;
7. теоретико-літературні поняття;

        При виконанні подібних творчих завдань я підводжу учнів до самостійного розкриття теми та ідеї твору, його композиції, сюжету, специфіки образної системи.

        Ефективним видом роботи є бесіда за заздалегідь визначеними запитаннями, коли учні отримують заздалегідь розроблену систему запитань, які допомагають їм самостійно розібратися у художньому творі, знайти у його тексті необхідні докази, цитати. Запитання можуть отримати учні з творчої групи, дослідницької, окремі учні.

        Наприклад, вивчаючи твір А.Камю "Чума", пропоную запитання:

1. Чому герої роману так по-різному поводяться під час чуми?
2. Ваше ставлення до лікаря Ріе під час епідемії чуми?
3. Що спонукало Рамбера залишитися в зачумленому місті?
4. Ваші можливі дії в подібній ситуації
5. Як ви розумієте слова з фіналу роману "...мікроб чуми ніколи не вмирає, ніколи не зникає, а ...терпляче чекає свого часу?
6. Чи повинні люди боротися з чумою?

        Одним із ефективних літературної бесіди є "вільна бесіда", коли учням запитання не відомі, від них вимагається тільки орієнтація в художньому тексті. Бесіда проводиться за запитаннями, які виникають у процесі обговорення. Успіх роботи за цими методами повністю залежить від рівня підготовленості учнів і продуманої вчителем системи запитань і творчих завдань.

        Учням я пропоную пам'ятку, яка допомагає в роботі над запитаннями:

1. Уважно послухай запитання і, якщо воно не зрозуміле, запропонуй повторити його ще раз.

2. Знайди в запитанні домінуюче слово і з'ясуй його лексичне значення.

3. Якщо домінуюче слово багатозначне, визнач, в якому із значень воно вживається у цьому запитанні.

4. З'ясуй, якого характеру запитання: просте чи проблемне.

5. Визнач, якої відповіді потребує запитання – стислої чи поширеної, з наведенням аргументів чи ні, з прикладами або без них.

        Наприклад, проблемне запитання: чому казка називається "Пані Метелиця", адже головною дійовою особою є пасербиця, а стара добра пані не виокремлюється чимось особливим?

        Ефективними є групові творчі завдання: порівняти казки "Попелюшка" і "Пані Метелиця", знайти в них спільне та відмінне; або скласти власне закінчення казки "Снігова королева"; або написати казку, в якій є такі дійові особи: Попелюшка, Кіт у чоботях, Снігова королева, зла мачуха, відважний Руслан.

        Для закріплення змісту прочитаної казки "Пані Метелиця" можна провести бесіду за запитаннями: Як ставилася вдова до рідної доньки, а як-до пасербиці? Чому бідній дівчинці жилося у старої Пані Метелиці дуже добре?З якою метою пішла ледача донька вдови до Пані Метелиці і що з нею сталося?

        Після вивчення роману М.Сервантеса "Дон Кіхот" пропоную учням тему диспуту: "Чи потрібні сьогодні донкіхоти?" і ставлю такі запитання:

1. Чи можна говорити про лицарство у ХХІ ст.?
2. Що означає "бути лицарем"?
3. Кодекс лицарської честі. Чи потрібен він мені? Яким він має бути?
4. Як ви гадаєте, чи є місце романтизмові у сучасному житті?
5. На вашу думку, Дон Кіхот у ХХІ ст. – це анархізм чи реальність?

        До диспуту проводжу підготовчу роботу, наводжу приклади відгуків і трактування образу Дон Кіхота Байрона, Гейне, Достоєвського. Це змушує учнів до роботи думки, роздумів, пошуку.

        В 11 класі під час проведення підсумкового уроку проводжу дискусію: "Чому людині в житті потрібна література?", за тезами: Література не бездумно відображає, а відкриває правду життя і несе її людям. Розкриваючи духовне, література відкриває вічне, невмируще, на чому тримається земна цивілізація, - совість, любов, взаєморозуміння між людьми.

        Застосування евристичного метода готує учнів до аналітичної роботи, яка потребує вже іншого навчального методу – дослідницького, мета якого – вчити учнів пізнавати художній твір ретельному науковому розгляду, аналізувати. При застосуванні цього методу превалює самостійна робота учнів, адже використовуються такі прийоми, як пошук, самостійний аналіз, зіставлення формулювання висновків.

        Використання репродуктивного методу логічно завершує процес пізнання, оскільки спрямований на те, щоб відновлювати те, що збереглось у пам'яті. Головна його мета – дати учням знання в готовому вигляді та орієнтувати їх зусилля на запам'ятовування відповідної інформації. Реалізується метод за допомогою прийомів, спрямованих на стимуляцію навчальної діяльності учнів. Домінуючими прийомами цього методу є: слово вчителя, розповідь вчителя, лекція.

        У середніх класах найчастіше використовую слово і розповідь учителя, у старших класах – лекцію (особливо ефективною є при вивченні оглядових тем).

        Слово вчителя є доцільним на початку уроку, підбитті підсумків перевірки домашнього завдання, пояснення домашнього завдання, подачі певної інформації.

        Розповідь учителя є доцільною при подачі біографічної довідки, історико-культурних та літературних явищ життя, переказі окремих епізодів.

        Готуючись до розповіді, я складаю план, тези, конспект, підбираю наочність, використовую фонові знання, ТЗН, адже необхідно, щоб розповідь зацікавила учнів, привернула їх увагу.

        При підготовці лекції використовую допомогу творчої групи учнів, яка може підготувати оформлення дошки (запис різної інформації), оформлення виставки літератури, підготовка плакатів з висловлюванням та відгуками критиків, сучасників, великих людей про письменника та його творчість; вивчення напам'ять віршів; роль співдоповідачів. Під час лекції учні виконують різні завдання: складають план, конспектують, записують тези.

        Ефективним є прийом створення проблемної ситуації. Наприклад, при вивченні новели Франца Кафки "Перевтілення" учням пропонується запитання: "Чи мав Грегор шанс повернутися до попереднього вигляду?", яке змушує учнів замислитись: у якому світі він жив, у який час?" Або: "Чи хотіли б ви жити в такому світі?" – змушує задуматись над тим, у якому світі діти живуть зараз, чи все їх влаштовує у їхньому світі.

        Вивчаючи роман Стендаля "Червоне і чорне", спрямовую учнів на пошукові види робіт: пропоную бесіду за проблемними питаннями, усне малювання ("Церемонія прийому короля", "Бал у будинку де Ла-Моля"), мозковий штурм ("Чи можна виправдати вбивство?" (за ХІІІ розділом), "Чи завжди мета виправдовує засоби?; "Чому Жульєн обирає смерть?"), обговорення можливості іншого фіналу твору ("Якби Жульєн залишився жити").

        У процесі творчого читання у школярів виникає прагнення активного обміну з однолітками інформацією, знаннями, враженнями від прочитаного, що пояснюється бажанням зіставити свої погляди з думкою оточення, отримати підтримку, самоствердитись.

        Задовольнити всі ці потреби може робота в групах. Наприклад, завдання: за 20 хвилин підготувати повідомлення групам. 1 група – "Життя семінаристів. Як воно вплинуло на героя?"; 2 група – "Зображення духовенства. Враження Жульєна Сореля"; 3 група – "Уроки життя, які виніс Ж.Сорель із семінарії". Готуючи повідомлення, учні роблять певні записи, вказують на роль художніх засобів. У процесі виступу відбувається обмін думками, а робота над текстом концентрує всі уміння і навички аналізу твору.

        Однією з провідних форм організації уроку може стати гра, яка розширює пізнавальні можливості школярів, викликає потребу вчитися, відчувати задоволення від колективної праці. На таких уроках я веду учнів від простого до складного: спершу пропоную скласти казку, міф, додумати фінал вслід за автором чи свій. Складнішими є імпровізація, інсценування.

        Щоб урок не перетворився на суцільну гру, гра як методичний прийом постійно повинна бути чітко спрямована на основну мету – навчання та вироблення певних умінь і навичок.

        Літературно обдаровані діти потребують індивідуального підходу, тому вони отримують завдання аналітичного, евристичного, творчого характеру, які передбачають самостійну роботу з художнім текстом, словниками, довідково-енциклопедичними виданнями.

        Нового погляду сьогодні вимагає і використання фонових знань, зокрема, їх зміст та обсяг, а також методика подачі на уроці. Джерела фонових знань такі ж різноманітні, як і самі знання. Одним з найбільш доступних є паратекст: заголовок, підзаголовок, епіграф, передмова, післямова, примітки, коментарі, додатки – важливі складові книги. Кожна з них має свою функцію. Передмова, післямова, вступ, додатки, коментарі є носіями повноцінної інформації про художній твір; заголовок, підзаголовок, присвята, епіграф, орієнтують учнів на пошук інформації (в межах однієї книги).

        Учням 5-6 класів розробила систему цікавих завдань і методів роботи, за допомогою яких вони поступово входять у світ світової літератури, вчаться вдумливо читати, розуміти й аналізувати художній текст, отримують початкові поняття про всесвітній літературний процес.

        Учням 11-го класу презентую власну рекламу особливостей п'єс "Пігмаліон", "Будинок, де розбиваються серця" Б.Шоу, а потім заслуховую рекламні виступи, підготовлені творчими групами учнів. У рекламі необхідно висловити своє враження від прочитаних сторінок п'єс та їхніх героїв.

        Для перевірки знань учнів змісту певного твору особливо ефективними є різнопланові завдання. Наприклад, для перевірки знання учнями роману Р.Л.Стівенсона "Острів скарбів", я використовую такий дидактичний матеріал:

1. Упорядкування пунктів плану.                                                                                                                    

Розташуйте пункти "деформованого" плану І розділу роману за хронологією.

1. Хлопчик – співучасник тривог постояльця.
2. Поява нового пожильця.
3. Уявний портрет одного "диявола"
4. Гідна відсіч капітанові.
5. Дивна поведінка мовчазного моряка.
6. Морський вовк у центрі уваги відвідувачів корчми.

2. Літературне доміно

        Кожна команда одержує конверт з картинками, на яких позначені імена героїв роману. Картки потрібно розкласти так, щоб показати, в якій послідовності карта острова переходила з рук до рук.

Відповідь: Флінт          Біллі Бонс            Джім Хокінс           Трілоні          Сільвер

        3. Розташувати іллюстрації до твору у такій послідовності, щоб зберегти хронологію подій.

        4. На карті уявного острова позначте олівцем місце, де пірат Флінт заховав незлічені скарби.

        Мета вивчення світової літератури в школі – прилучити учнів до найвищих

 досягнень світової літератури, а через них – до фундаментальних цінностей куль

тури, що сприятиме входженню нашого народу до світового співтовариства.

 Вивчення предмета спрямоване на виховання людини з творчими життєвими

 орієнтаціями, наділеної розвиненим естетичним смаком і широкими

 культурно-пізнавальними інтересами.

        Відповідно до постановленої мети даного курсу увиразнюються методологічний і дидактичний аспекти у викладанні світової літератури.

                На мою думку, доцільно підібрані методи навчання сприятимуть персоналізації навчально-виховного процесу викладання літератури.

        Метод особистісно орієнтованого навчання дає змогу реалізувати проблемний аспект навчання, спонукає учня до думання, самостійного осягнення художнього твору. Скорочується шлях від учителя до учня, спілкування між ними стає щирим, зацікавленим, результативним.

        Відрадно, що робота  над розв'язанням моєї проблеми вже дає результати. Так, зростає активність учнів під час навчального процесу, їхній інтерес до предмета. Поглиблюється смак до самостійної роботи, що забезпечує високу результативність на олімпіадах, різних конкурсах. Підвищуються морально-ціннісні запити, вимоги учнів до себе, відповідальність за свої знання, збагачується їхня мова, розвивається уміння спілкуватися, вести диспут.

        Художня література перестає бути основним "підручником життя" і засобом дозвілля для сучасних дітей і підлітків, що в епоху комп'ютеризації усіх процесів мотивація до читання неочевидна, і навички сприйняття художнього тексту формується довше і важче.

        Читання – процес досить інтимний, особистісний, здебільшого – індивідуальний, адже загальновідомо, що по-різному поводяться з книгою і на уроці літератури старші й менші учні, носії різних психотипів, вихованці "читаючих"; "нечитаючих" родин, "математики" й "гуманітарії". Кожна людина має право на власні уподобання, а можливо – і термін інтелектуальної та емоційної готовності до сприйняття того чи іншого образу, сюжету, твору в цілому.

        Як це не парадоксально, щонайскладніші проблеми вчителю літератури створюють яскраві неординарні дитячі особистості.

        Літературно обдарована дитина прочитала всі програмні твори задовго до вивчення, вміє працювати з текстами у різний спосіб, постійно потребує нової інформації, вражень, прагне до самовираження. Їй здаються елементарними та нецікавими запитання вчителя на розуміння тексту, кострубатими відповіді однокласників.

        Такий учень, безумовно, потребує індивідуального підходу. Завдання щодо програмного матеріалу не можна зводити до традиційних "прочитай, перекажи", "про що йдеться?", "хто головний герой і як ти ставишся до його вчинків?". Ці завдання мають бути аналітичного, евристичного, творчого характеру, передбачати самостійну роботу з художнім текстом, словниками, довідково-енциклопедичними виданнями для дітей, долати інерцію сприйняття й автоматизм навичок. Завдання складають певну систему, в якій чергуються й постійно ускладнюються кілька типів.

        Схильність до роздумів, спостережень, аналізу явищ життя і мистецтва притаманні старшим підліткам. Тому методи і прийоми навчальної діяльності мають ускладнюватися. Вони покликані створити у класі поле творчого пошуку, включати учня в діалог, щоб він відчув себе рівноправним його учасником, співтворцем на уроці.

        Такі можливості забезпечує метод "Захист власних проектів". Він спрямований на активізацію розумових здібностей учня, формування у нього критичного мислення, осягнення насамперед себе як особистості. Ефективність цього методу залежить від багатьох чинників: міри опанування класом тексту літературного твору, загального рівня його підготовки, ставлення до творчих завдань, психологічного клімату.

        Під час текстуального вивчення невеликих епічних творів краще використовувати різноманітні види творчої роботи: пошукові і проблемні методи навчання.

        Предметом вивчення на уроці літератури є художній текст, продукт творчої діяльності людини. Учень лише в тому разі найефективніше сприймає цей текст, коли він перебуває в позиції творця.

        Творчість учня на уроці може проявлятися в різних видах художньої діяльності: музичній, театральній, образотворчій, декоративно-прикладній. Важливо, щоб із самого початку навчання він став не лише свідком, а й учасником дійства, висловлюючи в малюнку, грі, свої враження, почуття, переживання, щоб він був здатний до експромту, імпровізації.

        З метою створення системи створення поліхудожнього розвитку школярів потрібно залучити їх до художньо-творчої діяльності. При цьому слід враховувати специфіку сприйняття кожним із них того чи іншого виду мистецтва та індивідуальні уподобання і схильності.

        Ефективною є система завдань з використанням різних видів мистецтва на уроках літератури і позакласній роботі.

Завдання з розвитку сенсорного апарату особистості дитини, її фантазії, уяви, асоціативного мислення:

1. Розвиток сприйняття творів різних видів мистецтва:

       оцінити власне сприймання літературного твору у використанні майстрів художнього слова (наприклад, фонохрестоматія для учнів 5-11 класів начитана провідними акторами України).

2. Розвиток сенсорного апарату особистості дитини в процесі аналізу тексту художнього твору:

       передати за допомогою звуку, кольору відчуття простору враження від ліричного, епічного тексту (наприклад, поезії П. Верлена, А. Рембо, Ф. Тютчева; роману Стендаля "Червоне і чорне");

       зобразити внутрішній світ ліричних героїв у колірній палітрі (наприклад, героїв роману Л.Толстого "Війна і мир", О. Гріна "Пурпурові вітрила").

3. Розвиток фантазії і уяви учнів:

       імпровізація під музику;

       написати листа до письменника, поета (до Петрарки, М.Твена, Ж.Верна, В.Шекспіра).

4. Розвиток асоціативного мислення:

       дібрати букет квітів, який би відбивав основні мотиви творчості поета, настрій твору (Ф.Тютчева, М,Басьо, О.Пушкіна);

       передати за допомогою кольору почуття ліричного героя (наприклад, кохання у сонетах Ф.Петрарки, В.Шекспіра, віршах В.Пастернака, С.Єсеніна).

        Завдання із залучення школярів до різних видів художньо-творчої діяльності, власне літературної творчості:

1. Розвиток літературних здібностей учня:

        дати коментар до картини, малюнка, фотографії, музичного твору (наприклад, до ілюстрації шведської художниці Інгрід Ван-Нюман, на якій Пеппі виносить на руках коня, та запросити замислитися над тим, чи такою вони уявили Пеппі; Що учні порекомендували б художниці змінити в ілюстрації і чому. При вивченні повісті О. де Бальзака "Гобсек" – розглянути ілюстрацію художника М.Майофіса і підібрати до неї цитатні підписи ) співставити ілюстрації різних авторів до твору. Створення проблемної ситуації на основі ілюстрації до твору. Письмова робота на прочитаний твір з використанням ілюстрації до нього (М.Гоголь, "Тарас Бульба", художник Є.Кибрик).

        Учням 5 класу доцільно продемонструвати фотокопію римського рельєфу "Дедал та Ікар", який зробив невідомий скульптор у ІІ столітті н.е. Після слів з книги К.Головецької "Міфи Давньої Греції" задаю запитання:

1. Хто зображений поруч із Дедалом?
2. Як сталося, що Дедал та Ікар опинились у полоні в царя Міноса?
3. Чи поталанило Дедалу і його сину піднятися в небо?
4. Чому загинув Ікар?
5. Чи згодні ви з тим, що в багатьох мовах світу ім'я Ікар стало загальною назвою людей відважних, але безрозсудних? Поясніть свою відповідь.

        Після короткої бесіди пояснюю учням, що перед ними фотокопія рельєфу, далі – що таке рельєф, з яких матеріалів виготовляється, види рельєфу.   

Домашнє завдання: спробувати зробити рельєф (з пластиліну), котрий матиме назву "Політ Дедала та Ікара".

        У 8 класі учнів знайомлю з репродукцією графічної ілюстрації французького митця Гюстава Доре до роману Сервантеса "Дон Кіхот" "Дон Кіхот змагається з вітряками". Показу репродукції передує коротке слово про французького графіка.      

Домашнє завдання: написати твір-мініатюру: "Чи міг би я бути художником-ілюстратором?"

        При вивченні твору Е. Распе "Пригоди барона Мюнхгаузена" 5-класникам даю коротеньку довідку про першого ілюстратора Е.Доре, демонструю його малюнки. Трохи пізніше підбірка доповнюється роботами учнів. Учні – "художники" повинні вказати, які саме риси Мюнхгаузена їм сподобалися чи не сподобалися. Ці риси записуються на дошці у дві колонки: зліва – негативні, справа – позитивні. Так, зліва будуть такі риси, як брехун, хвалько, справа – мрійник, фантазер.

        Інші учні виступають у ролі "критиків": оцінюють роботи однокласників, вказують, наскільки вірно відображена в малюнку головна деталь оповідання. Учні також підбирають цитати до малюнків, використовуючи й ті цитати, що записані вдома.

        Називаючи риси головного героя, засуджуючи чи виправдовуючи його, оцінюючи ілюстрації своїх товаришів, 5-класники вчаться аналізувати художній твір, зіставляти його з суміжним видом мистецтва – художньою ілюстрацією. Створення власних малюнків примушує учнів порівнювати їх з існуючими ілюстраціями, розвиває спостережливість та творчі здібності.

                З малюнків учнів складається тематична виставка, вони обговорюються і кожен учень повинен "захистити" свої малюнки, відповідаючи на запитання:

1. Як був обраний сюжет малюнка?
2. За яким критерієм добирались і використовувались саме такі кольори?
3. Чи вдалося виконати задумане?

        Ефективним є використання методів інтерактивного навчання, основна мета якого – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

        Використання інтерактивних методів дає позитивні результати в активізації мовленнєвої діяльності засобами живопису. Питально-відповідні вправи на говоріння мають більш творчий, інтеграційний характер, вони об'єднують у питанні зміст і форму, а також ставляться проблемні питання, що вимагають обґрунтування власного розуміння картини.

        Доцільні також вправи на розвиток уяви, у тому числі ситуативного характеру (по жанровій картині). Наприклад,

1. Складіть уявний діалог між діючими особами картини.
2. Складіть продовження тексту на основі епізоду , зображеного н а картині.
3. Розповісти про події, що могли передувати зображеному моменту на картині.
4. Уявіть себе в ролі героїв картини. Як би ви діяли?
5. У ролі якого героя ви хотіли б опинитися? Чому?

3. Літературно-музичний розвиток учнів на основі використання комплексу мистецтв.

1. охарактеризувати виступи, що прозвучали у виконанні майстрів художнього слова. (фонохрестоматія, начитана провідними акторами: В.В.Сочинським, О.В.Курбатовим, Р.М.Овчаренком, С.І.Сафарян, Л.Бориспільською, Н.Письменою);
2. дібрати музичний супровід до того чи іншого літературного твору або до уривка з нього (Ф.Тютчева "Весняні води", віршів Лі Бо, Ду Фу, Мацуо Басьо, творів Л.Толстого, О.Пушкіна);
3. визначити можливий характер музики до поетичних текстів з різною композиційною будовою.

4. Театрально-творчий розвиток учнів у процесі вивчення тексту художнього твору:

1. переробити казку на п'єсу ("Пані Метелиця", "Снігова Королева");
2. інсценувати епізоди, характерні для конкретного періоду життя того або іншого письменника (наприклад, зустріч О. де Бальзака з Є.Ганською)
3. описати або створити декорації, костюми для вистави (О.Пушкін "Пісня про віщого Олега").

Комплексні завдання з розвитку творчих здібностей учня:

1. проаналізувати інтерпретації різних літературних творів художниками, скульпторами, композиторами, режисерами (наприклад, твору М.Сервантеса "Дон Кіхот" – ілюстрації Ф.Гойя, Е.Делакруа; опера Ж.Масне "Дон Кіхот", музична картина А.Рубінштейна "Дон Кіхот"; балет Л.Мінкуса "Дон Кіхот")
2. назвати літературні твори, за якими були поставлені вистави, зняті художні твори;
3. назвати письменників-музикантів, художників, акторів;
4. відтворити історичні події, проаналізувати й оцінити їх фотографіями, репродукціями портретів, картин, ілюстраціями до творів літератури;
5. написати власні вірші;
6. порівняти світ казки в літературі, в музиці, живопису;
7. зіставити епічні та драматичні твори з оперою, симфонією.

        Цікавими для учнів є вивчення творів у контексті творів інших видів мистецтв. Наприклад:

        В. Скотт, "Айвенго" – ілюстрації Е.Делакруа, х/ф "Балада про доблесного лицаря Айвенго", пісні В.Висоцького.

        М.Гоголь – "Тарас Бульба" – ілюстрації Є.Кібрика, х/ф "Тарас Бульба"; опера М.Лисенка "Тарас Бульба"

        Підбірка музичних творів до літератури європейського бароко (музика Г.Генделя, С.Баха, А.Вівальді), літератури класицизму (Ж.Б.Люллі).

        Інші види мистецтва допомагають учням–читачам створити зорові картини, дії та образи тексту, а це свідчить про активну творчу співпрацю письменника та читача. Все будується на зіставленні різних підходів та інтерпретацій тем, героїв, проблем в літературі, в особистій літературній творчості, в інших видах художньої діяльності – музиці, живопису, архітектурі, театрі, кіно. Все це зумовлює творчий розвиток особистості в цілому, розвиток власних уявлень, спостережень, думок учнів, що виникають у процесі читання літературних творів.

        Використання творів різних видів мистецтва на  уроках може спонукати учнів до власної художньої творчості – музичної, театральної, декоративно-прикладної. А це свідчитиме, що школа готує творця, а не байдужого читача.

Завдання творчого характеру, що стосуються роботи з текстом-оригіналом і текстом-перекладом:

1. прослухати твори за мотивами літературних текстів мовою оригіналу (Р.Бернс, "Джон Ячмінь", М.Гоголь, "Тарас Бульба", В.Шекспір, "Сонети", і т.д.);
2. перекласти невеликий поетичний текст, порівняти його з перекладами однокласників або вчителя;
3. зіставити переклади відомих фахівців.

        Системне використання різних видів мистецтв на уроках світової літератури надає навчально-виховному процесу особистісний характер. Учень пізнає радість пошуку, миттєвості осяяння.

        Окремо слід зупинитись на уроках розвитку мовлення учнів, робота на яких здійснюється за напрямками:

1. словниково-фразеологічна робота, спрямована на збагачення лексичного запасу учнів та активізацію його використання у мовленнєвій практиці;
2. навчання зв'язного монологічного мовлення у різноманітних жанрах усних та письмових висловлювань;
3. навчання грамотного діалогічного мовлення;
4. підсилення виразності, емоційності, образності мови.

        Так, невміння писати призводить до хаотичності усних висловлювань, а невміння слухати та переказувати, складати план негативно впливає на якість письмового викладу власних думок.

        Серед письмових видів робіт, які мають готувати учні на уроках розвитку зв'язного мовлення, такі:

1. докладна зв'язна відповідь на поставлене запитання;
2. перекази (докладний, вибірковий, стислий) невеликих за обсягом епічних творів;
3. реферати на літературну тему (за одним або кількома джерелами);
4. письмові творчі роботи, рівні за обсягом, характером, жанром;
5. план та конспект літературно-критичної статті.

        Учні знайомляться з пам'ятками, як готуватися до переказу твору, написання твору-роздуму.

        Також уроки розвитку зв'язного мовлення створюють можливості для переходу від репродуктивних форм діяльності учнів до аналітичних, для висловлювання власного погляду на ту чи іншу задану тему.

        Необхідною умовою успіху в цій роботі є стимулювання учнів до активних дій із засвоєння знань, використання їхнього суб'єктивного досвіду, заохочення до висловлювання оригінальних ідей та гіпотез, розвиток логіки і критичного мислення, мовленнєвих умінь та навичок.

        Наприклад, при вивченні твору Б.Шоу "Пігмаліон" ефективним є прийом "коло думок", завдяки якому всі учні можуть бути залучені до дискусії, висловивши хоча б одну думку. Завдання вчителя – узагальнити інформацію.

Прийом "Акваріум" також можна застосувати при вивченні п'єси Б.Шоу "Пігмаліон". Учні діляться на чотири групи. Одна сідає в центрі, аби відокремити діючу групу від слухачів.

        Завдання  Заздалегідь прочитати один із запропонованих варіантів закінчення п'єси "Пігмаліон". Обговорити його в групі. Шляхом дискусії дійти спільного рішення за 5-6 хв. і довести, що дане закінчення п'єси відповідає стилю Б.Шоу за змістом і формою. Особливу увагу звернути на ремарки. Відредагувати текст.

        Поки група займає місце, вчитель знайомить клас із цим завданням і нагадує правила дискусії в малих групах. Групі пропонується вголос прочитати варіанти закінчення п'єси та обговорити його. Всі інші учні класу мають тільки слухати, не втручаючись у процес обговорення. Після виступу групи вчитель ставить класу запитання:

2. Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?
3. Чи була ця думка достатньо аргументованою?
4. Який з аргументів ви вважаєте найпереконливішим?

        Після цього місце в "Акваріумі" займає інша група і обговорює наступну ситуацію.

        Всі групи по черзі мають побувати в "Акваріумі" і діяльність кожної обговорюється класом.

        Ще один ефективний інтерактивний прийом колективного обговорення "Мозковий штурм". Він спонукає учасників проявити свою уяву та творчість, що досягається шляхом вираження думок всіх учнів. Наприклад:

1. У драмі часто згадується таксі. Яка його роль у творі? Чому наприкінці п'єси Еліза їде до собору в кареті, а не на таксі? (Б.Шоу "Пігмаліон")
2. Знайдіть у ремарках, що відкривають дії п'єси, фрази, які створюють настрій наступної сцени (А.Чехов "Вишневий сад").

        Прийом "Мікрофон" дає можливість сказати щось швидко по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

        Інтерактивні прийоми вчать школярів сприймати літературний твір як мистецьке явище, розуміти особливості стилю автора, розвивають творчі здібності, сприяють їхньому індивідуальному самовиявленню, виховують толерантне ставлення до іншої думки.

        На початковому етапі впровадження інтерактивних технологій з учнями 5-х класів ретельно відпрацьовую роботу в парах, яка є першим кроком до застосування більш складних приймів роботи в групах.

        Як у парній роботі, так і у роботі з учнями всього класу, застосовую прийоми: "Мікрофон", "Незакінчені речення", "Відчайдушне слово", "Відгадай літературного героя" (за портретом, одягом, вчинками), "Істинне хибне", "Лови помилку", "Режисерування тексту", "Складання асоціативного куща".

        Наприклад, після знайомства з творами братів Грімм та Ш. Перро використовую рольову гру в парах (репортер і письменник)

        Літературний диктант "Істинне – хибне" дає можливість за короткий проміжок часу перевірити знання, зацікавити навіть слабких учнів. Учні працюють у парах з подальшою взаємоперевіркою робіт.

        Інтерактивну вправу "Лови помилку" поєдную з прийомом "Мікрофон". Учень, яки приймає уявний мікрофон, дає чітку, лаконічну відповідь і  передає мікрофон  наступному учню. Відповіді коментувати не можна. По казці Ш.Перро даю завдання виправити фактичні помилки у тексті.

        Прийом "Режисерування тексту" застосовую на підсумковому уроці вивчення казки Г.К.Андерсена "Снігова королева". Роздаю учням картки з назвами оповідань, з яких складається казка. Кожна назва позначена буквою. Учням потрібно вставити їхню послідовність відповідно до змісту казки, записати лише букви.

        По цій же темі використовую інтерактивну вправу "Складання асоціативного куща" зі словом «троянда» 

          На етапі рефлексії використовую прийом "Незакінчене речення". Учні, розмірковуючи над уроком, роблять висновки, закінчуючи речення, що заздалегідь записані на дошці:

1. На сьогоднішньому уроці я дізнався про...
2. На сьогоднішньому уроці для мене найцікавішим було...

        Завжди цікаво проходять з учнями рольові ігри, інсценізації. Так, при опрацюванні з учнями поняття "алегорія", пропоную учням гру "Показуха". Окремим учням роздаю картки: "Я впертий, як осел", "Я полохливий, як заєць", "Я хитра, як лисиця", "Я повільний, як равлик", "Я мовчазна, як риба", "Я хижий, як вовк". Учні (по черзі) за допомогою пантоміми зображують тварин. Решта – вгадують рису характеру, притаманну для зображеної тварини.

        Використання засобів і прийомів інтерактивного навчання допомагає зробити навчання цікавішим, ефективним і демократичним, сприяє особистісно-орієнтованому навчанню.

        Також у своїй практиці я використовую методи навчання, які допомагають

 учням осмислювати прочитане, виявляти самостійність у питаннях самоосвіти,

 розуміти логіку аргументів, учитися уважно слухати співрозмовника,

 впевнено вести дискусію та приймати важливі рішення. Це методи критичного

мислення. Їх використання розвиває здатність учнів до критичного мислення та

 критичних суджень, вміння брати відповідальність за своє навчання на себе,

 формує незалежну точку зору і виявляння поваги до поглядів товаришів.

Критичне мислення – це не об'єкт вивчення, а результат навчання.

        На етапі усвідомлення змісту уроку використовую прийоми демонстрації, презентації та пошукової  діяльності учнів.

        Методи:

1. "Позначки" (відмітити у тексті ті частини, які підтверджують те, що вони вже знали, або ті, які містять неочікувані ідеї);
2. Щоденник подвійних нотаток (нотатки у зошиті важливого і коментарі до нього);
3. взаємонавчання (гра в "учителя", запитання одне одному);
4. розширена лекція;
5. кероване вивчення (наприклад, охарактеризувати ставлення головного героя до а)..., б)..., в)...

        На етапі рефлексії використовую методи:

1. запитання про реалізацію читача;
2. обговорення в групі;
3. написання есе;
4. дискусійна мережа;
5. дебати;
6. "сенкан" (віршик без рими)

        Ці стратегії вчать учнів критично мислити.

        Особливо продуктивним є метод проектів, адже учень, працюючи над проектом, проходить стадії:

1. планування;
2. аналізу;
3. синтезу;
4. активної діяльності

        Тут можлива не тільки індивідуальна самостійна робота, а й групова. Це надає змогу набувати комунікативних навичок та вмінь завдяки проектному методу навчання, учні усвідомлюють усю технологію розв'язування задач – від постановки проблеми до здобуття результату. Так досягається зв'язок теоретичних знань з практичними вміннями.

        На уроках світової літератури я використовую дослідницькі проекти (результатом є виступ з підготовленим повідомленням);

1. рольові, ігрові проекти (результатом є альбом, виставка, стенд, буклет)
2. справа (конкурс ілюстрацій, конкурс літературних газет)

        Використовуючи метод проектів, учитель веде учня шляхом суб'єктивного відкриття, керує проектною діяльністю учня. Участь у проекті дає змогу набути унікального досвіду, якого не можна набути, користуючись іншими формами навчання.

        Процес інформатизації суспільства зумовлює процес інформатизації освіти: відбувається забезпечення сфери освіти теорією і практикою розробки та використання сучасних нових інформаційних технологій, орієнтованих на реалізацію психолого-педагогічної мети навчання і виховання.

        На уроках використовую Інтернет- та медіаосвітні засоби. Це така модель навчання, в якій запланований результат передбачає реалізацію визначеної мети з використанням аудіовізуальних засобів та програмного забезпечення.        Переваги даних технологій:

1. розширення сфери доступу до різних видів інформації;
2. швидкість знаходження, передавання, опрацювання інформації;
3. анімаційність та колористика матеріалу;
4. зручне та компактне збереження;
5. динамічність у створенні схем, таблиць, кросвордів, ребусів, вікторин;
6. використання значного обсягу матеріалу (малюнки, фото, репродукції картин, карти, портрети, ілюстрації, аудео, відео, кіноматеріали;
7.  унаочнення абстрактних теоретичних понять ;
8. урізноманітнення методів, форм і прийомів навчання;
9. ефективність у проведенні нестандартних уроків (урок-подорож, урок-вікторина, урок-семінар, урок-диспут);
10. проектна діяльність;
11. формування інформаційної компетентності учнів.

        Так, учням 5-7 класів більше подобається розглядати ілюстрації, ніж читати сам текст. Отже, навчальні мультимедійні програми для учнів цієї вікової категорії варто будувати на основі  візуальної інформації (добір ілюстрацій, використання кіно та відеофрагментів) у поєднанні з текстом художніх творів. Наприклад, слайди до російської народної казки "Василина Прекрасна" або екранізація та інтерпретація твору Д.Р.Кіплінга "Мауглі" (х/ф, м/ф, текстові слайди).

        Для учнів 8-11 класів є доцільним віртуальні екскурсії (наприклад, при вивченні історико-культурної доби – Відродження – відвідування Ермітажу).

        Особливо вдалими є уроки-презентації.

        Також не слід забувати, що тільки розумне поєднання традиційних методів, форм і прийомів навчання з новітніми технологіями дає позитивний результат у процесі навчання.

        З усвідомленням необхідності застосування під час викладання світової літератури таких форм і методів, які б збуджували творчість учнів, створювали атмосферу розкутості, емоційного піднесення, залучали позашкільні інтереси і захоплення дітей до навчального процесу, я почала систематично проводити нетрадиційні (нестандартні) уроки. Вони відрізняються від звичайних уроків тим, що в них переважає орієнтація на розвиток здібностей, інтересів, нахилів учнів, їхніх специфічних умінь і відсутністю послідовності елементів уроку. наявністю в структурі ознак інших форм навчання.

        Науковці поділяють їх на групи:

1. Уроки зі зміненим способом організації (лекції, захист ідей)
2. Уроки, пов’язані з фантазією (урок-казка, театралізований урок)
3. Уроки, що імітують які-небудь види діяльності (урок-екскурсія)
4. Уроки з ігровою змагальною основою (вікторина, КВК)
5. Уроки з трансформацією стандартних способів організацій (семінар)
6. Уроки з оригінальною організацією (урок взаємонавчання, урок-монолог)
7. Уроки – аналогії певних дій (урок-суд, урок-аукціон)
8. Уроки-аналогії з відомими формами і методами діяльності (урок-диспут, урок-дослідження)

                Нестандартний урок є одним із останніх  етапів навчального циклу, оскільки основна навчальна діяльність відбувається на стадії підготовки до нього.

        Так, при вивченні оповідання А.Чехова "Скрипка Ротшильда" (10 клас) проводжу урок-дослідження. Метою такого уроку є отримання навчальної інформації з першоджерел, розвиток спеціальних умінь і навичок.

        Учні заздалегідь опрацьовують різні за точками зору публікації, кожен з цих учнів виступає перед класом. Решту учнів поділено на дві групи, кожна з яких має власне завдання.

        Надзвичайно популярними є уроки-обговорення (дебати, диспут, дискусія). Вони сприяють засвоєнню знань, удосконалюють навички спілкування, навчають переконливо й точно висловлювати свою думку.

        На такому уроці клас ділиться на групи, які проводять між собою обговорення.

        З учнями 5-х класів проводжу урок-діалог за казкою Г.К.Андерсена "Снігова королева", на якому використовую випереджальні завдання, проблемні запитання, які змушують учнів розмірковувати. Підсумком є диференційоване домашнє завдання (міні-твір або усна розповідь чи розповідь від імені Кая).

        За епосом "Рамаяна" (7 клас) можна провести урок-виховання, на якому використати ілюстрації, телевізор, комп’ютер, аудіозапис народної індійської музики.

        За трагедією В.Шекспіра "Гамлет" (9 клас) можливий урок-проблематизація. Проблема ставиться учителем одразу:

1. Що робить Гамлета "вічним образом"?

        На уроці проводиться словникова робота, творче завдання; використовується музика Я.Сібеліуса, випереджальні завдання, ілюстрації, логічно-опорні схеми.

        Такий урок допомагає учням зрозуміти важливість морального вибору не тільки головним героєм, а й кожною людиною; розвиває вміння висловлювати власну думку, аналізувати художній текст. Використовуються педагогічні технології: створення ситуації успіху, розігрування ситуації за ролями, "мозковий штурм".

        Учням 11 класу запам'ятається урок-розмірковування за новелою Г.Гарсіа Маркеса "Стариган із крилами". Методи, які я використовую на цьому уроці: проблемне запитання "Чи повернеться ангел на грішну землю?", випереджальне завдання (асоціації з появою ангела), усне словесне малювання (якими ваша уява малює небесні створіння?), дослідницько-наукова робота (дослідити і обґрунтувати те, як сприйняли появу ангела жителі селища), завдання для інтелектуалів, допитливих, творчих; групова робота (гротеск у творі, роль деталей, символів); розвиток творчих здібностей учнів (Що означає "жити без Бога в душі"?); робота творчої майстерні (малих груп) по з'ясуванню основних проблем твору; розвиток асоціативних здібностей учнів (побудова асоціативного ланцюжка понять: гріх, життя, смерть). Домашнє завдання окремо для дослідників-теоретиків, інтелектуалів, мистецтвознавців, музикантів.

        Метод навчання – складне, багатовимірне, багатоякісне утворення. Я погоджуюсь з думкою І.П.Підласого, що якби нам вдалось побудувати його просторову модель, то ми б побачили химерний кристал, що виблискує множиною своїх граней та постійно змінює забарвлення.

        Використання сучасних методів викладання світової літератури в школі робить викладання літератури більш ефективним, спрямованим на розвиток творчих здібностей учнів. Доцільно підібрані сучасні методи навчання  сприяють персоналізації навчального процесу викладання літератури, забезпечують особистісно орієнтоване навчання і формування ключових компетентностей учнів.      

Використана література

1. О.О.Ісаєва "Організація та розвиток читацької діяльності школярів при вивченні зарубіжної літератури" – К., 2000. – 184 с.
2. В.О.Сухомлинський. Вибрані твори в 5 томах. – Т. 5. – К., 1977 – с. 160
3. Л.Ф.Мірошниченко. Методичний лекторій для вчителя зарубіжної літератури.
4. О.І.Пометун, А.В.Пироженко "Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання".
5. Л.С.Виготський. Уява і творчість у дитячому віці – М.: Просвіщення; 1967. – 92 с.
6. З.П.Карпенко, З.Я.Савчин. Вивчення і розвиток уяви в дитячому віці. Навчально-методичний посібник. – Коломия: Вік, 1996. – 48 с.
7. О.М.Костюк. Методичні засади індивідуалізації викладання зарубіжної літератури. "Зарубіжна література", 2000 р., №4
8. Л.Ф.Чириченко. Що таке інтерактивне навчання – Вісник сільської школи. – 2004р., № 3- 4
9. М.Є.Чубарова, О.Гусєва. Некоторые аспекты преподавания русского языка и литературы, зарубежной литературы в современной школе. – Дніпропетровськ "Промінь". 2003 р.
10. Журнали "Всесвітня література"
11. Журнали "Зарубіжна література".